Поки на сході та півдні України тривають бої проти російських окупантів, які захопили частину її території, між українцями точаться «внутрішні війни» за підтримку мистецтва та навколо того, якою мовою розмовляти поза власною домівкою, що зараз є особливо чутливою темою.
Митці борються за збереження своїх студій
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Минулої зими в своїй майстерні на Лук’янівській один із найвідоміших київських художників Матвій Вайсберг розпочав роботу над картиною «Затемнення». Працював він над своїм творінням переважно при свічках, тому що внаслідок російських обстрілів Київ часто залишався без світла. Картина досі в його майстерні, але тепер вона нагадує художникові вже не про минулу зиму. Полотно скоріше відображає теперішню реальність.
Майстерня Вайсберга розташована в дев’ятиповерховій будівлі художніх майстерень, яка за радянських часів була спроєктована саме як творчий простір. Тепер будинок перебуває на балансі Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України, і нещодавно її президент – митець, який сам 10 років працював у цьому будинку на Лук’янівській – дав наказ відімкнути електрику, заявивши, що багато хто з мешканців має борги за комунальні послуги, і що він відповідає лише за своїх учнів-студентів, а не за борги дорослих професійних митців.
Поліція затримала підозрюваного у стрілянині в готелі Києва
Проте відомо, що багато хто з художників, які мешкають у будинку, виручені від продажу своїх робіт гроші передають українським військовим. Зокрема, Вайсберг нещодавно пожертвував ЗСУ 20 тисяч євро. Тепер йому доводиться «воювати» на два фронти: з одного боку, продовжувати допомагати Збройним силам України, з іншого – боротися за гідні умови роботи у власній майстерні.
Складно передбачити, чим закінчиться ця «внутрішня» війна. В Україні досі немає міністра культури, що ускладнює вирішення конфлікту офіційним шляхом.
Художники дійсно користуються в Україні великою моральною підтримкою та співчуттям з боку суспільства, але зараз явно не час для масових демонстрацій на захист художніх майстерень.
На півдні та сході країни триває запекла війна. Україна вивела з ладу нещодавно побудований російський ракетний катер «Аскольд», який стояв у доку в Керчі, а російські ракети вразили цілі в Одесі, й одна з них впала поряд із будівлею Центрального художнього музею, повибивавши в ній вікна та серйозно пошкодивши фасад.
Поле мовної битви
Пости українських інтелектуалів у соцмережах свідчать про те, що кожна нова атака Росії на російськомовну Одесу спонукає все більше одеситів переходити на українську. Проте варто зазначити, що Одеса – комерційне місто, орієнтоване на клієнтів і покупців, де люди намагаються відповідати мовою покупця (якщо вони її знають). На центральному ринку Одеси, крім російської та української, ви почуєте румунську (яку в нас називають молдавською), болгарську та гагаузьку мови. Ненависть до Росії, яка проявляється в місті на кожному кроці, тут не переросла в ненависть до російської мови.
До війни напруга навколо мовного питання в Україні здавалася радше витвором уяви окремих політиків, але нещодавно тут розгорівся цілком реальний мовний конфлікт. За останні десять днів негативні висловлювання на адресу тих, хто досі розмовляє російською, підсилили суспільний інтерес до мовного питання та викликали різку реакцію з боку військових.
У Києві дві жінки вимагали від таксиста компанії Bolt розмовляти з ними тільки українською. Водієм виявився біженець із Криму, який взагалі не розмовляв українською. Він назвав жінок «хворими» й запропонував їм викликати інше таксі. Одна з пасажирок записала розмову з таксистом та опублікувала її у Facebook як доказ порушення ним «Закону про державну мову», згідно якого надавачі послуг мають звертатись до клієнта українською, якщо сам клієнт не просить використовувати іншу мову.
Керівництво Bolt негайно повідомило, що скасувало дозвіл водієві працювати на їхній платформі. Мовний омбудсмен Тарас Кремінь повідомив, що готує заяву до поліції за порушення мовного законодавства, і водієві загрожує величезний штраф.
Тоді українська співачка Світлана Лобода запропонувала ображеному таксистові працювати її водієм, і на підтримку переселенця з Криму висловилися ще кілька відомих громадських діячів, зокрема екс-радник Офісу президента Олексій Арестович.
Майже одночасно з цим скандалом суд у Львові засудив до 7 років позбавлення волі переселенця з Донбасу за ножове поранення свого колеги-львів’янина. Усе сталося, коли ці двоє чоловіків робили ремонт у квартирі. Суперечка спалахнула під час обідньої перерви, коли львів'янин запропонував російськомовному колезі перейти на українську й запитав, чому той не пішов до армії. У результаті квартира стоїть без ремонту, один чоловік у в'язниці, інший – у лікарні.
Кульмінацією останнього раунду «битви за мову» стала резонансна заява справжньої хрестоносиці війни проти російської мови в Україні, екс-депутатки Ірини Фаріон. Вона заявила, що російськомовні українські військові не мають права називати себе українцями. Реакція на цю заяву як російськомовних, так і україномовних бійців ЗСУ була миттєвою та дуже різкою.
Українська військовослужбовиця Катерина Поліщук, відома в країні за своїм позивним «Пташка», яка воювала в Маріуполі та пережила російський полон, написала: «Ваша позиція не є проукраїнською, і я вважаю вас проєктом Кремля. Ви ворог, який просуває отруйні наративи. Ваша позиція й висловлювання – це повне лайно. Я говорю це як людина, яка в полоні розмовляла українською і вже три роки захищає Україну пліч-о-пліч із героями, які розмовляють українською, російською, грузинською, білоруською, польською, англійською, десятками інших мов... ».
Заступник командира 3-ї об’єднаної десантно-штурмової бригади майор Максим Жорін відреагував на слова Фаріон приблизно таким же за змістом повідомленням, але словами, які мало хто використовує на офіційних каналах.
Народний депутат, заступник голови парламентського комітету з питань безпеки, оборони та розвідки Єгор Чернєв наголосив, що не можна ділити українців на громадян першого та другого сорту за мовною ознакою. Він також звернувся до СБУ з проханням перевірити заяви Фаріон на наявність ознак розпалювання міжнаціональної ворожнечі – що є кримінальним правопорушенням.
Коли студенти та співробітники Національного університету «Львівська політехніка», в якому Фаріон до останнього часу читала лекції з української мови та літератури, почали вимагати її звільнення, вона передбачувано намагалася захистити свою позицію, наголошуючи, що багато українців погоджуються з нею, зокрема й студент із Криму, який надіслав науковиці дуже схвального листа у соцмережі. Фаріон опублікувала скан цього листа, за яким легко можна ідентифікувати кримського студента. Як не складно було передбачити, російська окупаційна влада Криму відразу затримала патріота України.
Після цього керівництво «Львівської політехніки» звільнило Фаріон з посади викладача, але згодом повідомлення про її звільнення було видалене з офіційного сайту навчального закладу, що породило чутки про те, що рішення про звільнення скасоване. Фаріон тим часом обіцяє, що її опоненти в університеті скоро втратять роботу. До того ж, вона назвала студентів універу «шлаком».
Після всього цього можна прогнозувати, що мовна війна на деякий час вщухне й суспільна увага зосередиться на інших гарячих темах. Але хотілося б, щоб київські художники працювали у своїх майстернях на Лук’янівській з опаленням і світлом. Завдяки своїм творам наші діячі культури можуть зробити так, щоб те, що відбувається з нами сьогодні, залишилося не лише в нашій пам’яті, а й у літературі, кіно та мистецтві. Реальність, яка вбиває, може також стати історією, яка живить наш розум і наші серця.
Погляди, висловлені автором в цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
