П'ятниця, 15 вересня – перший день свята Рош Хашана – єврейського Нового року, деякі звичаї та традиції якого залишаються настільки ж передбачуваними, наскільки й позачасовими. Складається враження, що антисемітські тропи, які останнім часом вживає Путін, взяті прямо з хрестоматії жахливих діянь колишніх російських правителів.
На початку цього року міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров на запитання про те, як Росія може "денацифікувати" країну, яку очолює президент-єврей, відповів: "Я можу помилятися, але у Гітлера також була єврейська кров". Він пояснив, що навіть якщо президент України є євреєм, це "абсолютно нічого не означає. Мудрі євреї кажуть, що найжорстокіші антисеміти, як правило, є євреями".
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Речник Кремля Дмітрій Пєсков звинуватив Зеленського у "війні проти християнства" після того, як Україна взялася за декілька релігійних установ, пов'язаних із російськими спецслужбами і політиками.
Кремль не бачить передумов для завершення війни в Україні
Це розглядається як приклад сучасного кровопивства – старого тропу про нібито ритуальні вбивства християн, які здійснюють євреї. Через такі звинувачення євреїв вбивали й переслідували в усьому світі, і такі звинувачення вустами як Лаврова, так і Пєскова, були схвалені Кремлем.
Зразок повторення підлеглими Кремля цих висловлених поглядів є незаперечним. У минулому офіційні канали Росії обмежували стереотипне зображення євреїв як жадібних, хитрих, зрадливих, злочинних та нелояльних. Після повномасштабного вторгнення в Україну це робиться відкрито, і схвалення етнічних та релігійних образ, які зазвичай викликали глобальне обурення та осуд, іде від самого верху.
У червні Президент Зеленський в одному з інтерв’ю назвав Путіна "другим після Гітлера королем антисемітизму". Згодом Путін змушений був публічно вибачитися за Лаврова, але чи справжні погляди російського президента дійсно так відрізняються від поглядів його міністра?
Як повідомив Jerusalem Post, лише тиждень тому російський президент сказав одному журналісту, що Зеленський прийшов до влади, тому що "західні куратори поставили на чолі сучасної України етнічного єврея з єврейськими коренями, з єврейським походженням". Він продовжив, що "це робить всю ситуацію надзвичайно огидною, оскільки етнічний єврей прикриває уславлення нацизму та прикриває тих, хто очолював Голокост в Україні в свій час – а це знищення півтора мільйона людей".
В очах Путіна, який лише за кілька місяців до цього казав, що у нього "багато єврейських друзів", які пояснили йому, що "Зеленський не єврей", а "ганьба для єврейського народу", євреї певним чином відрізняються від решти суспільства.
Дехто може стверджувати, що це у нього від старості, або що це просто обмовки, однак здається, що вислови Путіна дозволяють усім говорити безглузді речі – як це робили багато російських "мислителів", які публічно говорили про "євреїв, які не мають патріотизму", та стверджували, що єврейські громадяни Росії – "не росіяни".
Цього тижня Путін показав, що його світогляд відповідає цим "лідерам думок", коли він коментував еміграцію віце-прем’єра Анатолія Чубайса в Ізраїль після повномасштабного вторгнення в Україну. Путін висміював як національність Чубайса, так і його бажання переїхати до Ізраїлю: "З якоїсь причини [Чубайс] там ховається. Мені показали фотографії з Інтернету, де він вже не Анатолій Чубайс, а якийсь Мойша Ізраїлевич, який живе десь там. Чому він це робить? Я не розумію".
Чи дійсно Росія змінилася? Ізраїльський дослідник європейського єврейства Семен Гольдін у статті, опублікованій цього тижня в Ізраїлі, написав: "Так само, як і 110 років тому, коли російська армія оголосила війну євреям, російські солдати сьогодні воюють не тільки з Україною, але і з українцями. Намагаючись з усіх сил придушити будь-який можливий спротив у тилу, російські війська діють за столітніми шаблонами і вдаються до масових репресій".
Головний рабин Москви у вигнанні Пінхас Гольдшмідт закликав усіх євреїв, які ще залишилися в Росії, покинути країну, перш ніж їх зроблять цапами-відбувайлами за всі проблеми, що виникли через війну. Офіційні заяви від Путіна та його штабу – це саме той вид підбурювання, яке призводило до смертельних погромів протягом російської історії.
Російська історія показує, що толерантність до антисемітських поглядів та державна підтримка їх створюють підґрунтя для загальноросійського антисемітизму. Ми бачимо чіткі паралелі з намаганнями знищити українську мову, ідентичність та державність.
Куди це веде?
Можливо, апологетам Путіна і його антисемітської філософії слід згадати як його досвід роботи в КДБ, який розробляв розповсюдження Протоколів сіонських мудреців по всьому світу, так і його нещодавній рекорд антисемітських заяв на кшталт тих, що раніше призводили до дискримінації, насильства та, в кінцевому підсумку, повного винищення євреїв.
Однак Путін перевершує своїх попередників, пов'язуючи антисемітську пропаганду з виправданням власних воєнних злочинів та спробами стерти історію. Так далеко не заходив навіть Сталін, чиї зусилля з пригноблення української ідентичності призвели до геноцидного Голодомору, та чиї плани ізолювати євреїв у Біробіджані могли би призвести до другого Голокосту, якби не його смерть.
