Президент України Володимир Зеленський під час нещодавніх візитів до європейських країн провів низку важливих зустрічей з європейськими лідерами. Проте майже непоміченою залишилася його перша, хоч і побіжна, зустріч із лідеркою білоруської опозиції Світланою Тихановською.
Їхня зустріч 14 травня під час вручення премії ім. Карла Великого українському народу в Аахені (Німеччина) в присутності багатьох європейських лідерів мала потенційно велике політичне значення. До того ж, це сталося після ймовірної госпіталізації білоруського диктатора і московського васала Олександра Лукашенка, що розпалило дискусії стосовно стану його здоров’я та того, що чекає на Білорусь у разі його смерті.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Однак довгоочікувана зустріч, яка могла би стати публічним виявом солідарності в боротьбі проти спільного ворога – російського самодержавства та імперіалізму – не виправдала сподівань. І головне питання – чому? Що стоїть за небажанням Києва визнати білоруську опозицію союзником і об’єднатися з нею?
Шмигаль впевнений, США продовжать підтримувати Україну за президента Трампа
На перший погляд логічно, що Тихановська, яку в серпні 2020 року вважали справжнім переможцем президентських виборів у Білорусі, має бути союзником Зеленського та України.
Білорусь живе в умовах репресій, підтримуваних Москвою. Після жорстокого придушення мирної демократичної революції, спровокованої сфальсифікованими Лукашенком результатами голосування на виборах, близько півтори тисячі її співвітчизників, включно з її чоловіком Сергієм, залишаються політичними в’язнями.
Лукашенко дозволив росіянам використовувати територію Білорусі як плацдарм у війні проти України. Він заявив про готовність розмістити на своїй території не тільки російські війська, бойову авіацію та ракети, а й навіть російську тактичну ядерну зброю.
Тисячі білорусів були змушені залишити свою країну. Деякі об'єдналися в добровольчі батальйони і продовжують відважно воювати проти росіян разом із українцями. 13 травня Зеленський, перебуваючи в Римі, заявив італійським журналістам і телеглядачам, що 70% білоруського населення налаштовані проти Росії та підтримують Україну.
Проте Зеленський прохолодно зустрів Тихановську та представників білоруської опозиції, навіть не запросивши їх до Києва. Водночас західні країни тепло вітають її та її колег, а минулого року Тихановська сама стала лауреатом премії Карла Великого.
Як і Зеленський, Тихановська була новачком у політиці – її кандидатуру висунули на виборах президента Білорусі, коли був заарештований її чоловік. Деякі українські експерти припускали, що, очолюючи опозицію у вигнанні, вона припустилася тактичних помилок, не визначивши чітко позицію щодо України в протистоянні Росії.
Але після російського вторгнення в Україну вона неодноразово наголошувала, що патріотично та демократично налаштована білоруська опозиція підтримує Україну, засуджує співучасть Лукашенка у війні та бачить майбутнє своєї країни в демократичній Європі.
Напередодні цьогорічної церемонії вручення премії Карла Великого Тихановська написала у Twitter: «Вітаю Зеленського та народ України з нагородженням Міжнародною премією Карла Великого».
Наступного дня вона додала: «Сьогодні в Аахені мала честь зустрітися з президентом Зеленським і привітати його з врученням Міжнародної премії Карла Великого. Ми єдині з Україною…»
В іншому твіті вона опублікувала фото рукостискання із Зеленським, але очевидно, що український президент просто ввічливо відповів на її жест, не вступаючи в дискусію.
Представники Тихановської назвали цю зустріч «історичною». Однак вражає те, що в звіті про церемонію вручення премії Карла Великого, опублікованому пізніше того ж дня на офіційному сайті президента, немає жодної згадки про зустріч із Тихановською.
У звіті також не згадується про зустріч президента з дружиною іншого білоруського політв’язня Веронікою Цепкало, яка минулого року була нагороджена премією Карла Великого разом із Тихановською та ще одним кандидатом.
Під фото з Зеленським, яке Тихановська опублікувала в Twitter, вона написала: «Вітаємо президента Зеленського та весь український народ із престижною нагородою за внесок у боротьбу за мир, свободу, демократію та європейські цінності. Наші серця та молитви з українцями, які переможуть у цій війні! Білорусь також буде вільною».
Отже, якщо за лаштунками не відбувається нічого такого, про що ми не знаємо, зараз саме час оголосити білорусам, що Україна підтримує їх у їхньому прагненні звільнитися від диктатури та тиску Москви.
Один із лідерів білоруської опозиції Павел Латушка в інтерв’ю в програмі RAI Porta a Porta нагадав Україні та світу, що "…білоруси проти Росії та підтримують Україну, білоруси борються … це також війна. Регіональна безпека в Європі неможлива без вільної Білорусі. Слава Україні! Хай живе Білорусь!"
Пане президенте Зеленський, пане міністре закордонних справ Кулеба, що відбувається?
