Сирійський диктатор Башар Ассад хоче допомагати Росії чинити геноцид проти українців. Під час нещодавньої зустрічі в Кремлі з російським диктатором Володимиром Путіним Ассад повторив брехню про те, що в Україні Росія начебто воює з "неонацистами" і "фашистами", і запропонував свою допомогу.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Оскільки стосунки між двома диктаторами стають тіснішими, варто розглянути подібності цих двох воєн. Це може допомогти запобігти подальшому знищенню сирійців і українців, а також прокласти шлях до стійкого миру.
Для початку треба зрозуміти, в чому полягають три ключові відмінності між нинішніми війнами:
1) Війна в Сирії – громадянська. Сирійський диктатор попросив Росію допомогти йому вбивати тих сирійських громадян, які становили загрозу його владі. Війна в Україні – це агресивна війна однієї держави проти іншої. Росія вторглась в Україну, бо вважає, що та не має права на існування поза цією "імперією зла".
ЗСУ вже билися проти солдатів із Північної Кореї в Курській області
2) У Сирії США здобули перевагу в повітрі, звідки бомбардували цілі. В той же час, США та інші союзники України досі відмовляються надати їй винищувачі, або закрити її небо. Примітно, що прохання України, щоб інша держава закрила її небо, є безпрецедентним за весь час після Другої світової війни.
3) В Україні немає спільного ворога, якого хочуть знищити Сирія, Росія, США та союзники. У Сирії такий спільний ворог існує – це ІДІЛ. Сирія, Росія, США та союзники зацікавлені в знищенні цієї "Ісламської держави". В Україні радикальних ісламістських угруповань, за виключенням мусульман-кадировців, немає. Поки що...
Росія розв'язує проксі-війни.
У 2011 році в Росії і Сирії відбувалися масові протести, організатором яких і там, і там вважали Сполучені Штати. І там, і там США сприймають як світове зло, як агресивного капіталіста, якого підтримує ізраїльське лобі. Таке сприйняття відіграє ключову роль у гуртуванні проти демократичних держав.
Військове втручання Росії в громадянську війну в Сирії розпочалось у вересні 2015 року після того, як сирійський уряд попросив Росію по військову допомогу в боротьбі з повстанцями й джихадистами. Триваючий сирійський конфлікт широко характеризують як серію проксі-війн (війн "чужими руками") між регіональними і світовими державами – в першу чергу між США і Росією і між Іраном і Саудівською Аравією.
Кремлівська пропаганда стверджує, що війна в Україні – це війна США і НАТО проти Росії. Але це не проксі-війна. Росія вторглась в Україну в 2014 році, а 2022-му розпочала проти неї повномасштабну брутальну, агресивну війну.
Від обох воєн тхне геноцидом
У Сирії загинули сотні тисяч людей – стільки, що ООН навіть перестала рахувати кількість жертв. Щодо жертв в Україні, ООН визнає, що кількість їх набагато більша, ніж та, що підрахована – з огляду на обмежений доступ до окупованих Росією територій.
Тут ключова відмінність полягає в тому, що Ассад вчиняє злочини геноциду проти власних громадян, а Росія вчиняє їх проти народу іншої держави. Коли Ассад почне допомагати Путіну нищити українців, обидва стануть співучасниками.
Громадяни обох держав постраждали і продовжують страждати фізично і психічно. Систематичні зґвалтування, тортури, депортації, страти стали буденністю. До того ж людей, особливо дітей, травмують сирени, які можна вважати формою акустичного тероризму.
На цьому роздатковому фото, опублікованому офіційним Сирійським арабським інформаційним агентством (SANA) 13 жовтня 2022 року, показано сирійських і російських солдатів, які беруть участь у спільних військових навчаннях на військово-морській базі Тартус уздовж узбережжя Середземного моря Сирії. SANA / AFP
Непоправної шкоди завдано цілому поколінню дітей. За підрахунками, за один рік війна в Україні вже вбила й скалічила 1 000 дітей, а понад 230 000 було насильно вивезено до Росії. У Сирії кількість загиблих дітей може становити аж 30 000.
Мільйони сирійців і українців стали біженцями, і багато з них навряд чи повернуться на батьківщину, але на відміну від Сирії, в Україні чоловікам призовного віку заборонено виїжджати за кордон. Сім'ї розділені, і це для України є ще одним відчутним ударом.
Заборонені методи ведення війни
У 2017 році Офіс Верховного комісара ООН з прав людини (OHCHR) заявив, що в Сирії Росія завдавала невибіркових ударів по житлових районах касетними й фосфорними бомбами, застосування яких становить воєнний злочин. OHCHR також визнав Росію винною в скоєнні воєнних злочинів в Україні в 2022 і 2023 роках.
Запалювальні боєприпаси заборонені Женевською конвенцією, норми якої є обов'язковими для всіх країн, що беруть участь у збройних конфліктах. Росія використовувала бомби з білим фосфором сама і постачала їх Сирії. Касетні бомби, що також заборонені, падають на голови як сирійців, так і українців.
Є докази того, що в Сирії проти цивільного населення застосовується хімічна зброя – зарин, гірчичний газ і хлор. Факти й докази застосування такої зброї в Україні не оприлюднювались, хоча були чутки про це.
Найвідомішими доказами безжальної тактики випаленої землі є повністю знищені Алеппо в Сирії і Маріуполь в Україні, але така доля спіткала ще тисячі сирійських і українських міст і сіл.
Сирієць несе тіло свого племінника після повідомлення про авіаудар в Алеппо 23 вересня 2016 року. AFP.
За воєнні злочини, скоєні в Сирії і Україні, взялися національні й міжнародні суди. Путін оголошений у розшук як воєнний злочинець; Ассад поки що не має цього “символічного” титулу.
ПВК "Вагнер"
Так звана приватна військова компанія "Вагнер", яка вже давно негласно є окремою армією збройних сил РФ, продовжує відігравати ключову роль в обох війнах. Свою нелюдську жорстокість "вагнерівці" не раз продемонстрували і в Сирії, і в Україні. Через свою діяльність в обох країнах ЄС та низка держав наклали на цю компанію санкції.
Для цієї армії Сирія стала полігоном. Там ПВК "Вагнер" має 25% від продажу нафти, яка видобувається з контрольованих нею родовищ. Документів, що підтверджують такого роду діяльність в Україні, немає, але слід звернути увагу на роль цієї компанії в захопленні ресурсів України, в тому числі найбільшої в Європі і третьої в світі атомної електростанції.
Війни Росії посилюють її могутність на морі
Москва досі вважає свою присутність у Сирії своїм цінним активом і розглядає свій альянс із Дамаском як важливий козир у перемовинах із Заходом.
Завдяки своїм війнам Росія змогла розташувати стратегічні військові бази на задньому дворі НАТО. Вона отримала надзвичайно довгострокову оренду – на 49 років – для військово-морської бази в Тарту. А ще було скандальне подовження “угоди” з Україною про базування Чорноморського флоту, завдяки чому, поміж іншого, Росія загарбала Крим.
Туреччина, яка є членом НАТО, займає вигідне положення між Чорним і Середземним морями (між Україною на півночі й Сирією на півдні). Її як морську державу теж не можна ігнорувати. Вона може зіграти вирішальну роль у вирішенні сирійського конфлікту. Москва робила спроби організувати діалог між Туреччиною і Сирією.
Люди тримають плакати та фотографії під час демонстрації біля будівлі суду, де судили колишнього офіцера сирійської розвідки Анвара Раслана в Кобленці, західна Німеччина, 13 січня 2022 року після винесення вироку за звинуваченнями у злочинах проти людства. Суд у Кобленці засудив Раслана до довічного ув’язнення за злочини проти людяності в «історичному» вердикті, що знаменує кінець першого глобального судового процесу щодо спонсорованих державою тортур у Сирії. Бернд Лаутер / AFP
Анкара жодним чином не виказує бажання скинути Ассада. Тут певну роль можуть грати травневі вибори. Хвилює те, що Захід, хоча й засуджує Ассада, також стає до нього м'якішим.
Приймаючи Ассада, Путін наголосив на “вирішальному внеску” російських військ у стабілізацію Сирії, а той подякував Путіну за “підтримку суверенітету і територіальної цілісності Сирії”, зауваживши, що підтримка Кремля залишилась такою ж сильною попри бойові дії в Україні.
Безкарність допомагає цим і подібним їм диктаторам набирати силу. В результаті, російська імперія зла повільно, але неухильно шириться від Чорноморського регіону до Середземномор'я і Атлантики.
