На прохання України надати їй винищувачі F-16 адміністрація Байдена відповіла відмовою і заявила, що «в цьому немає потреби», у зв’язку із чим її співробітникам довелось терміново озвучувати слабко аргументовану причину такого рішення. Проте факт залишається фактом: немає жодних адекватних обґрунтувань того, чому F-16 не варто відправляти в Україну.
Шерлок Холмс казав: «Якщо відкинути все неможливе, то все те, що залишиться, буде правдою». Так що ж є правдою в цьому сценарії?
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Навчання займе надто багато часу
Один із найвпливовіших високопосадовців Пентагону доктор Колін Кал наприкінці лютого заявив Комітету Палати представників зі збройних сил, що на навчання та постачання винищувачів F-16 може піти «до 18 місяців». Водночас 13 лютого начальник штабу ВПС США генерал Чарльз К. Браун-молодший заявив, що навчання триватиме від двох до шести місяців. Оскільки один із коментаторів є кваліфікованим пілотом-інструктором F-16 і особисто налітав 3000 годин, вірогідно, саме його відповідь варто вважати такою, що ближча до істини.
США зафіксували невідомі дрони над трьома британськими авіабазами
Важливо, що такі розбіжності в оцінюваннях демонструють, як часто вони можуть викривлятись для формування чи підкріплення певних політичних наративів. Цього тижня стало відомо, що двоє українських пілотів зараз проходять атестацію для навчання в США. Це покаже, яка з відповідей є правдивою. Пригадуючи минуле, складність підготовки також називалася однією з причин, коли уряд США виступав проти надання Україні систем ППО Patriot і танків Abrams, тепер же Штати надсилають і ті, й інші. Варто також зазначити, що українці, які проходять навчання на цих видах зброї, показують чудові результати в обох програмах і, як очікується, воно завершиться навіть раніше, ніж планувалося.
Україна не просила надати їй літаки
Хоча Україна, можливо, і не зверталась з офіційним запитом до кожної країни світу, президент Зеленський та інші українські посадовці абсолютно чітко заявляли про нагальну потребу й сильне бажання отримати винищувачі. Під час свого візиту до Лондона президент дав дещо зухвалий коментар, заздалегідь подякувавши британському уряду за ще не надані винищувачі.
Україні не потрібні F-16
Після Другої світової війни воєнна доктрина США та інших країн базувалася на перевазі в повітрі для ведення війни в сучасних умовах. Ігнорування її важливості після таких операцій, як «Буря в пустелі» та «Союзна сила», чудово показує хибність та безглуздість цього аргументу.
Американський генерал Крістофер Каволі, Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі (SACEUR), заявив американським законодавцям, що Україні потрібні F-16, а також літаки великої дальності. Звичайно, як командувач SACEUR і EUCOM (Європейського командування Збройних сил США), він має розкіш робити такі заяви, не переймаючись думками про можливе покарання, на заздрість міністру оборони та голові Об’єднаного комітету начальників штабів.
Той факт, що президентський літак бував в Афганістані, Іраку та інших зонах бойових дій, а Байден сказав, що F-16 Україні не потрібні після того, як більше 10 годин їхав до Києва потягом, є відвертим лицемірством. Якщо Байден вважає, що Україні винищувачі не потрібні, він мав чудову можливість довести правоту своєї позиції, прилетівши до Києва президентським літаком. Проте чомусь він так не зробив.
Відсутність «вільних» F-16.
Лише три місяці тому з десяток F-16 повернули до Нідерландів після того, як зірвався договір із «Дракен»; також, за словами генерал-майора у відставці Дептули, ЗС США щойно вивели з експлуатації 47 моделей F-16 C/D і відправили їх «на кладовище літаків». Підрозділи Національної гвардії ВПС Алабами та Вісконсіну переходять з F-16 на F-35, у яких є додаткові опції. Доступні літаки є, якщо тільки Білий дім, Міністерство оборони та Держдепартамент вирішать їх надати. Бракує не літаків моделі F-16, а, швидше, політичної волі.
Пілоти — не єдина категорія персоналу, що потребує навчання
Це щира правда — тим паче зважаючи на те, що в ескадрильї винищувачів «наземного» персоналу», що забезпечує її роботу, більше, ніж самих пілотів. Проте способи вийти із цієї ситуації є — наприклад, варіант матеріально-технічного забезпечення фірмою-підрядником (CLS). Військово-повітряні сили США протягом багатьох років мають контракти CLS із численними підрядниками для обслуговування аеродромів, полігонів та інших військових об’єктів. CLS не тільки прискорить доставлення F-16 до театру воєнних дій, а й сприятиме швидкому навчанню «на місці» наземних технічних спеціалістів ВПС України. З деякою готовністю ризикувати та впроваджувати інновації, проблема навчання не стане на заваді.
Російська протиповітряна оборона занадто ефективна
Безсумнівно, ракетні системи «земля-повітря» С300 і С400 ефективні, але й у них є слабкі місця. Через рік війни українські винищувачі 4-го покоління, такі як Су-27 і Міг-29, усе ще літають… не кажучи вже про літаки 3 покоління Су-24 (за класифікацією НАТО — Fencer) та Су-25 (за класифікацією НАТО — Frogfoot). Росії вдалося збити кілька українських літаків, але очевидно, що Україна розробила тактику ефективних польотів та ведення бою. Немає причин стверджувати, що те саме не можна робити й з F-16.
Інфраструктура українських авіабаз не пристосована до F-16
Це твердження є відверто неправдивим. У 2011 році під час навчань Національної гвардії США «Безпечне небо» винищувачі F-16 вилітали з української авіабази в Миргороді. Українські аеродроми можуть не відповідати стандартам США, але вони, ймовірно, стоять нарівні з польськими та словацькими аеродромами — двома країнами, яким США дозволили продавати свої F-16.
Можна стверджувати, що всі зазначені причини є лише спробою приховати справжні політичні та дипломатичні мотиви адміністрації Байдена. Для президента Байдена відправляти винищувачі в Україну може бути занадто дорого, занадто ризиковано, потенційно небезпечно для коаліції альянсу НАТО; це може підштовхнути Росію до використання ядерної зброї. Мене як льотчика засмучує, що він ховається за відмовками експлуатаційних обмежень. Якою б не була справжня причина, американці заслуговують знати правду. Як казав Том Круз у фільмі «Декілька хороших хлопців», американці не лише можуть «зрозуміти правду», вони на це заслуговують.
Полковник ВПС США у відставці Джеффрі Х. Фішер (@JeffFisch) — автор відзначених нагородами фантастичних трилерів «Живий діапазон» і «Балканська розплата», а також аналітик Newsweek, The Hill, The Kyiv Post, Breaking Defense та інших видань. За свою військову кар’єру він сім разів мав відрядження в зони бойових дій, а також служив у Пентагоні, посольствах США та штабі спеціальних операцій НАТО. Разом із дружиною та сином мешкає в Австрії. Його книги доступні в усьому світі на Амазон.
Висловлені думки належать автору та не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію міністерства оборони, уряду США чи Kyiv Post. Дозвіл на оприлюднення цієї публікації Міністерством оборони не означає схвалення чи фактичної точності матеріалу.
