3 вересня російський президент Володимир Путін відвідав Улан-Батор на запрошення президента Монголії Ухнаагійна Хурелсуха, який відмовився виконати ордер на арешт Путіна, виданий Міжнародним кримінальним судом (ICC), до статуту якого Монголія свого часу доєдналась.
У той час як монгольський уряд тепло зустрічав Путіна, по той бік кордону буряти – русифіковане монгольське населення всередині Росії – залишаються однією з найбільш постраждалих етнічних груп з початку вторгнення РФ в Україну. Дехто із представників цієї народності навіть перейшов на бік України, аби боротися проти того, що вони називають російським імперіалізмом.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Пелжидийн Генден, перший президент комуністичної Монголії, підписав собі смертний вирок, коли наприкінці 1935 року на прийомі в посольстві Монголії у Москві дав ляпаса радянському диктатору Йосипу Сталіну й вибив йому з рота люльку, відмовляючись втілювати в життя антирелігійну політику Кремля.
Повторення помилки - це вже не помилка, а вибір
Тим не менш, радянська спадщина досі дуже відчутна в Монголії, наприклад, монголи продовжують використовувати кирилицю на відміну від традиційного монгольського алфавіту, який використовується у Внутрішній Монголії в Китаї, хоча невдовзі це може змінитися.
Колись Монголія була державою-сателітом СРСР – першою і єдиною в Азії – і відносини Монголії з Москвою були, м’яко кажучи, досить непростими.
Коротка історія сучасної Монголії
Існування сучасної незалежної Монголії значною мірою залежало від підтримки Радянського Союзу, хоча правильніше буде сказати, що сучасна Монголія виникла завдяки СРСР.
«У нас був лише один вибір: бути якомога ближче до Росії, щоб убезпечити нашу незалежність», – сказав у інтерв'ю Washington Times у 2001 році Сангаа Баяр, який за часів СРСР був керівником апарату одного із заступників очільника правлячої партії Монголії.
Після розпаду Монгольської імперії у ХІV cтолітті в регіоні поступово зростав вплив Китаю, остаточно ж Монголія потрапила під владу Китаю в часи династії Цін – у XVII столітті.
Зовнішня Монголія проголосила свою незалежність у 1911 році, в останні дні правління династії Цін, коли Богдихан, духовний лідер тибетського буддизму в Монголії, став теократичним правителем цієї країни.
У 1919 році більшовицька влада Росії визнала незалежність Монголії. Того ж року китайська армія повернула Зовнішню Монголію під владу Пекіна, відсторонивши від влади Богдихана.
Китайська окупація Монголії тривала до лютого 1921 року, коли білогвардійський воєначальник барон Роман фон Унгерн-Штернберг, прибалтійський дворянин, відомий як Божевільний барон через його ексцентричні витівки та схильність до насильства, витіснив звідси китайські війська та відновив правління Богдихана.
Монгольська народна партія (МНП), яка пізніше стала правити комуністичною Монголією, була заснована в 1920 році. А вже в липні 1921 року за допомогою радянських військ монгольські революціонери вигнали вояків Божевільного барона з території країни.
Монгольська Народна Республіка була створена в 1924 році і аж до 1990 року була державою-сателітом СРСР.
Відомо, що свого часу Монголія заявляла про бажання увійти до складу СРСР, але їй було відмовлено. Деякі історики вважають, що влада СРСР вирішила тоді, що краще буде використовувати Монголію як буферну державу між Радянським Союзом і комуністичним Китаєм. Зокрема, ця політика спрацювала в 1960 році, під час радянсько-китайських сутичок на кордоні, коли Улан-Батор став на бік СРСР.
Чистки й репресії
Хоча рівень грамотності в Монголії різко покращився під час комуністичного правління – частково завдяки переходу на кирилицю в 1940-х роках – притаманні радянському періоду чистки та репресії відбувалися й тут.
Чистки, жертвою яких стала перш за все монгольська аристократія та релігійний істеблішмент – обидва прошарки були міцно вкорінені в монгольському суспільстві – розпочалися в 1920-х роках з метою «очистити» країну від буддистського духовенства та зміцнити контроль правлячої комуністичної партії.
Активісти «Злочинів комунізму» – групи, яка документує злочини, скоєні за часів панування комуністичної партії, заявили, що пік чисток припав на період між 1937 і 1939 роками, коли країною керував Хорлогійн Чойбалсан, «людина, обрана Сталіним для керівництва Монголією». У звіті групи сказано, що комуністичні чистки «обернулися щонайменше 22-30 тисячами жертв (приблизно 4-5 % населення Монголії на той час)», причому близько 18 тисяч жертв були буддистськими ламами.
Генден Церендулам, дочка того самого монгольського лідера, який дав ляпаса Сталіну, розповіла Washington Times у 2001 році, що їй вдалося встановити імена 28 185 монголів, убитих тільки між 1937 і 1939 роками, з яких близько 17 000 належали до буддійського духовенства.
Очільник президентської Комісії у справах жертв репресій вважає, що внаслідок комуністичних репресій в Монголії загинули приблизно 100 тисяч осіб.
Між 1929 і 1932 роками комуністична влада Монголії услід за СРСР намагалася провести колективізацію та ліквідацію приватної власності – крок, який спровокував в країні масовий забій худоби, а також хвилю антикомуністичних повстань.
Церендулам говорить, що «немає точної цифри щодо кількості загиблих», але відомо, що у найчорніші для Монголії дні розстрільні комуністичні загони навмання хапали ні в чому не повинних скотарів-кочівників та свавільно страчували їх без слідства й рішення суду.
Що стосується Гендена, батька Церендулам, страченого в 1937 році за звинуваченнями в шпигунстві, у 1956 році Москва посмертно реабілітувала його. Однак дочка дізналася про реабілітацію батька аж у 1991 році, коли її сповістили про це в листі від тодішнього президента СРСР Михайла Горбачова.
Під час інтерв'ю 2001 року Церендулам розповіла про труднощі зі збором інформації про жертв комуністичних репресій, оскільки тих, хто вижив тоді, стає все менше через давність тих подій.
«Їх залишилося кілька тисяч. Бувало, я беру інтерв’ю в когось із них, і потім стає відомо, що ця людина наступного тижня померла», – сказала дослідниця в інтерв'ю.
Тепер, через 23 роки після того інтерв'ю, коли Путін приїхав до Монголії, аби обговорити двосторонню співпрацю – зокрема добудову газогону до кордону з Китаєм за планом, який, як повідомляється, остаточно провалився – водночас посилюючи репресії всередині РФ, лише житлові будинки радянського зразка та вивіски кирилицею залишаються мовчазними свідками трагедій, які відбувалися в Монголії за останні сто з лишком років її тисячолітньої історії.
